Мета: ознайомити вихователів з особливостями розумового розвитку дошкільників, а також методами і умовами розвитку їхньої пізнавальної активності.

1. Розумовий розвиток

Розумовий розвиток – це сукупнiсть кiлькiсних i якісних змін, що відбуваються в процесі мислення дитини у зв’язку з вiком, збгаченням досвiду i під впливом виховних дiй. У дошкiльному вiцi швидким темпом поповнюється арсенал знань, формується мовлення, вдосконалюються пiзнавальнi процеси, дитина опановує найпростiшi способи розумової дiяльностi. Розумовий розвиток дитини здiйснюється пiд впливом соцiального середовища. У процесi спiлкування з навколишнiми вона засвоює мову, а разом з нею i систему понять, яка склалася. Внаслiдок цього вже в дошкiльному вiцi дитина опановує мову настiльки, що користується нею вiльно як засобом спiлкування. Розумовий розвиток дошкiльникiв вiдбувається в процесi дiяльностi: спочатну у спiлкуваннi, предметнiй дiяльностi, грi, а потiм i в навчальнiй, трудовiй, продуктивнiй (малювання, лiплення, аплiкації, конструювання). Найефективнiше вiн вiдбувається пiд впливом навчання i виховання. Сучасна педагогiчна наука вважає, що основними показниками розумового розвитку є засвоєння системи знань, нагромадження їхнього фонду, розвиток творчого мислення і опанування способів пiзнавальної дiяльностi, необхiдних для набуття нових знань.

Щоб правильно органiзувати розумове виховання дошкiльникiв, потрiбно знати закономiрностi та можливостi їхнього iнтелектуального розвитку. З огляду на них визначають завдання, зміст, органiзацiю і методи розумового виховання.

Психологія i педагогiка вивчають особливостi розумового розвитку у дошкiльному вiцi, щоб знайти шляхи оптимального розв’язання завдань розумового виховання: максимально використати можливостi дитини, з одного боку, i не допустити перевантаження, яке може викликати загальне пригнiчення органiзму, – з іншого. Ученi дослiджують багато питань розумового розвитку i виховання.

Фахівці вивчають закономiрностi розвитку вiдчуттiв, сприймання, що необхiдно для розробки змісту методiв сенсорного виховання як основи iнтелектуального виховання дошкiльників; дослiджують формування наочно-дiєвого, наочно-образного і понятiйного, логiчного мислення дiтей; з’ясовують особливостi формування пiзнавальних здiбностей; розробляють зміст i методи розумового виховання в рiзнi перiоди життя дошкiльника та iн.

До кiнця дошкiльного вiку в дiтей нагромаджується досить великий запас елементарних знань про навколишнє, вони володiють основними мисленнєвими операцiями (порiвнянням, узагальненням та iн.), здатнi видiлити iстотнi й неiстотні ознаки предметiв та явищ, встановлювати деякi причиново-наслiдковi зв’язки, у них формуються зародки навчальної дiядьностi. Повноцiнний розумовий розвиток вiдбувається тiльки в процесi органiзованої дiяльностi, тому завдання педагогiв полягає як у створеннi вiдповiдних умов для цъого, так i у здiйсненні цiлеспрямованих виховних впливiв на дитину.

2. Розумове виховання

Розумове виховання – це цілеспрямований вплив дорослих на розвиток активної мисленнєвоїої діяльності дітей. Воно охоплює знання про навколишнiй свiт, їх систематизацiю, формування пiзнавальних iнтересiв, iнтелектуальних навичок i вмiнь, розвиток пiзнавальних здiбностей. Особливу роль розумове виховання відіграє в пiдготовцi дiтей до школи. Опанування певних знань, розвиток розумової активностi та самостiйностi, набуття iнтелектуальних умiнь i навичок – це важливi передумови для успiшного навчання в школi й пiдготовки до майбутньої трудової дiяльностi.

3. Формування уявлень про навколишнє життя

Дитина в дошкiльнi роки щодня має справу з новими для неї предметами i явищпми. Однак нагромадження знань i уявлень без вiдповiдного керiвництва вiдбувається безсистемно: вони можуть бути поверхневими, нерiдко помилковими. Малюк вважає, що хмара – це «вата», а зорі – «електричнi лiхтарики». Спостерiгаючи навколишнє життя, вiн самостiйно пробує робити висновки. Завдання педагога полягає в послiдовному збiльшеннi у малят запасу знань, їх упорядкуваннi, уточненнi, систематизацiї. Дитина має дiстати чiткi уявлення про навколишні предмети, їх призначення, деякi ознаки (колiр, величина, форма) i властивостi (б’ється, ламається, рветься, ллється та iн.), про матерiали, з яких вони виготовленi. Вона набуває також знань про деякi природнi явища, їх взаємозв’язки та закономiрностi (характернi ознаки пiр року i взаємозв’язки між ними, типовi особливостi деяких тварин i зв’язок з образом їх життя та iн.). У процесi спостережень за явищами неживої природи, розвитком рослин, комах, тварин вихователь формує в дiтей основи матерiалiстичних уявлень про свiт.

4. Розвиток пізнавальних психічних процесів

Важливим завданням розумового виховання є розвиток пiзнавальних психiчних процесів: відчуття, сприймання, пам’ятi, уяви, мислення, – а також розвиток мовлення. Пiзнання навколишнього свiту починається з вiдчуттiв i сприймань. Чим вищий рiвень їхнього розвитку, тим багатшi можливостi пiзнання навколишньої дiйсностi. Тому в дитячому садку багато уваги придiляють сенсорному вихованню.

Особлива роль у дошкiльному вiцi належить розвитку мовлення. Людина користується рiдною мовою для висловлюання своїх думок i розумiння висловленого iншими. Опанування мовлення дає дитинi змогу здобути знання про дiйснiсть опосередковано (за допомогою оповiдання, художнього твору, пояснення вихователя та iн.), а не лише внаслiдок безпосереднього сприймання предметiв або явищ. У дитячому садку розв’язують такi завдання мовленнєвого розвитку, як збагачення словника, формування граматичної будови, розвиток зв’язного мовлення. У дошкiльному вiцi в дiтей формується здатнiсть усвiдомленого запам’ятовування, збiльшується обсяг пам’ятi; завдання полягає в тому, щоб тренувати довiльну пам’ять, збагачувати її корисними знаннями.

Велике значения придiляється розвитку уяви: вона необхiдна для будь-якої творчої дiяльностi. В першi дошкiльнi роки – це вiдтворювальна уява, на основi якої з нагромадженням життєвого досвiду i розвитком мислення формується творча уява. Для молодшого дошкiльника характернi наочно-дiйове i наочно-образне мислення. На цiй основi розвиваються словесно-логiчне, понятiйне мислення. Вихователь формує в дiтей аналiтикосинтетичну мисленнєву дiяльність, яка дає змогу глибше розумiти явища, видiляти iстотнi та неiстотнi сторони їх.

5. Розвиток розумової активності і допитливості дошкільників

Допитливiсть – якiсть, притаманна дитинi. Вона виражається в активному iнтересi до навколишнього свiту, у прагненнi все розглянути, до всього доторкнутись, привести в дiю. Про допитливiсть свiдчать i численнi запитання. Вихователь пiдтримує допитливiсть дошкiльникiв, органiзовуючи спостереження, намагаючись своєчасно вiдповiсти на запитання, що виникли в них, спрямовуючи їхню думку на самостiйний пошук вiдповідi.

Завдання розумового виховання – розвивати дитячу цiкавiсть, допитливість розуму і формувати на їх основі стійкі пізнавальні інтереси.

Перед дитячим садком стоїть завдання розвивати розумовi здiбностi дитини. Здiбностями у психологiї зазвичай називають такі властивостi особистостi, які створюють передумови для успiшного опанування тiєї чи iншої дiяльності. Здiбностi виявляються і розвиваються в процесi вiдповiдної дiяльностi. Розумовi здiбностi людини характеризуються такими ознаками розуму, як кмiтливiсть (швидкiсть розумової реакції), критичність (здатність об’єктивно оцiнювати факти, явища, результати працi i аналiзувати їх, помiчать помилки та iн.), допитливiсть (здатність до наполегливого пошуку розв’язання розумового завдання, використання рiзних способiв для вiдшукування правильної вiдповiдi), вдумливiсть.

Вихователь органiзовує розумову дiяльнiсть дiтей так, щоб сприяти розвитку цих якостей. Для розвитку кмітливостi вiн проводить iгри, у яких потрiбно швидко дати вiдповiдь («Назви наступне число», «Скажи навпаки», «Лiтає – не лiтає» та iн.), у швидкому темпi розв’язувати нескладнi задачi; для розвитку критичностi розуму залучає дiтей до аналiзу дитячих робiт, вiдповiдей; для розвитку допитливостi органiзовує елементарну дослiдницьку дiяльнiсть, пропонує задачі-головоломки. Одним iз завдань розумового виховання дошкiльникiв є розвиток iнтелектуальних умінь і навичок, тобто формування найпростiших способiв розумової дiяльностi: обстеження предметiв, видiлення в них iстотних i неiстотних ознак, порiвняння з iншими предметами та iн. Цi вмiння i навички є складовими елементами пiзнавальної дiяльностi, що допомагають дитинi успiшно опановувати знання.