Мета: пояснити вихователям поняття діти «групи ризику», виділити типи таких дітей, дати рекомендації щодо спілкування з ними у ході навчально-виховного процесу.

Хто такі діти «групи ризику»? Це діти, які мають різні психологічні, фізичні, фізіологічні та соціальні проблеми у навчанні, спілкуванні та вихованні. Робота з цими дітьми має бути різносторонньою. Її мають проводити різні фахівці спільно (медики, педагоги, батьки, психологи, соціальні працівники, законодавчі органи тощо).

Психологічна служба проводить діагностичну та корекційно-відновлювальну роботу з такими дітьми і виділяє серед них гіперактивних дітей, агресивних, тривожних, сором’язливих і аутичних.

Гіперактивні діти – це діти з не властивою для нормального розвитку імпульсивністю, руховою розгальмованістю, неможливістю зосередитись, неуважністю. Вони, як правило, не можуть зосередитись на одному предметі протягом більш чи менш тривалого часу, не здатні завершити виконання поставленого завдання, недбало ставляться до її виконання. Розумова діяльність циклічна, стан стомлювальності супроводжується безпричинним роздратуванням, плаксивістю, істериками.

Правила роботи з гіперактивними дітьми

1. Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.
2. Зменшити робоче навантаження на дитину.
3. Ділити заняття на короткі, але частіше повторювальні періоди. Проводити фізкультхвилинки.
4. Бути емоційним, експресивним педагогом.
5. Знизити вимоги до актуальності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.
6. Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.
7. Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, погладжування).
8. Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.
9. Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.
10. Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
11. Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
12. Надавати дитині можливість вибору.
13. Залишатися спокійним.

Агресивні діти проявляють мотивовану деструктивну поведінку, що суперечить нормам і парвилам існування людей у суспільстві, яка завдає шкоди об’єктам нападу (живим та неживим), наносить фізичний та моральний збиток людям або викликає в них психологічний дискомфорт (агресія).

Правила роботи з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.
2. Демонструвати неагресивну модель поведінки.
3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.
4. Покарання не мають принижувати дитину.
5. Навчати прийнятних способів виражати гнів.
6. Надавати можливість дитині проявляти гнів безпосередньо після фруструючої поведінки.
7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.
8. Розвивати здібність до емпатії.
9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.
10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.
11. Учити брати відповідальність на себе.

Сором’язливі діти дуже хворобливо реагують на зміни в їхньому житті, зазнають страху перед чужими людьми і новою обстановкою. Сором’язливі діти непомітні в групах, вони слухняні і охоче виконують прохання знайомого дорослого.

Правила роботи із сором’язливими дітьми

1. Фон спілкування з дитиною має бути спокійним і доброзичливим.
2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки.
3. Головний козир дорослих – це терпіння і тактовність.
4. Необхідно розвивати в дитини ініциативність і самостійність.
5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось із проханням, віддати що-небудь комусь. На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов’язкова.

Тривожні діти надмірно стривожені, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почуваються безпорадними, побоюються грати в нові ігри, розпочинати нові види діяльності, вони дуже самокритичні.

Правила роботи з тривожними дітьми

1. Уникайте змагань і будь-яких видів робот, що вимагають швидкості.
2. Не порівнюйте дитину з іншими.
3. Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.
4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.
5. Частіше звертайтесь до дитини на ім’я.
6. Демонструйте зразки упевненої повіденки, будьте у всьому прикладом для дитини.
7. Не висувайте до дитини завищених вимог.
8. Будьте послідовні у вихованні дитини.
9. Робіть дитині якомога меньше зауважень.
10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.
11. Не принижуйте дитину, караючи її.

Аутичні діти

Симптоми аутизму можна виявити вже в перші місяці життя дитини. В аутичних дітей порушується «комплекс пожвавлення», характерний для немовлят, які нормально розвиваються. Аутичні діти здаються відчуженими, байдужими до оточення. Часто вони уникають прямого (очі в очі) погляду і контактів з навколишніми людьми. Аутичним дітям властиві стереотипні механізми рухів і дій. Вони люблять дотримуватися певних ритуалів, і щонайменші зміни в їхньому житті або режимі можуть стати для них травмуючим чинником й спровокувати замкненість або спалах агресії.

Правила роботи з аутичними дітьми

1. Приймати дитину такою, якою вона є.
2. Враховувати інтереси дитини.
3. Суворо дотримуватися певного режиму і ритму життя дитини.
4. Виконувати щоденні ритуали (вони забезпечують безпеку дитині).
5. Навчитися уловлювати щонайменші вербальні і невербальні сигнали дитини, що свідчать про її дискомфорт.
6. Частіше бути присутнім у групі або класі, де займається дитина.
7. Якомога частіше розмовляти з дитиною.
8. Забезпечити комфортну обстановку для спілкування та навчання.
9. Терпляче пояснювати дитині значення її діяльності, використовуючи чітку наочну інформацію (схеми тощо).
10. Запобігати перевтомленню дитини.

Висновок

Таким чином, усі види порушень, якими займається практичний психолог у межах роботи з дітьми «групи ризику», потребують своєчасної і диференціальної діагностики і відповідної корекції з метою збереження і зміцнення психофізичного здоров’я дитини. Оскільки на розвиток дошкільника впливають різні чинники (дитячий садок, сім’я, вихователь, друзі, знайомі, телебачення, місто, країна тощо), то й роботу з такими дітьми слід проводити на різних рівнях їхнього розвитку.