Мета: підвищити психологічну компетентність батьків щодо особливостей виховання дітей дошкільного віку в межах тематики харчування.

Чому для батьків тема харчування завжди залишається актуальною? Тому що їжа – це одна з наших базових потреб. Тому що наша підсвідомість знає, що ставлення до їжі – це ставлення до життя. Тому що… в дитинстві наші мами, тата, бабусі й дідусі, можливо, пережили голодні часи. Адже тема їжі колись була дуже важливою. Набагато важливішою ніж, наприклад, почуття. Сучасне покоління дітей наділене дивовижною природною чутливістю. Зокрема й до продуктів, які для них корисні та необхідні. А також до їх кількості й режиму харчування. Якщо ми не змінимо ці первинні налаштування (вони рідко залишаються в незайманому вигляді до 7 років), малюк відчуватиме, що, як, коли й скільки йому їсти.

Іноді дитина не їсть деяких продуктів. Зокрема, малюки з ферментопатією підшлункової залози можуть відмовлятися від овочів і фруктів. Вони просто не перетравлюють рослинної клітковини. Діти з нюховою гіперчутливістю можуть визначати продукти на нюх і відмовлятися від тих, які для нас, дорослих, абсолютно адекватно пахнуть.

Якщо дитина їсть тільки макарони, солодощі та всілякі булки, тобто швидкі вуглеводи (і все це через дисбаланс підшлункової залози), то вона може стати неспокійною й стривоженою. З такою дитиною необхідно зміцнювати підшлункову залозу з допомогою педіатра, налагоджувати кращий контакт із тілом за рахунок фізичних вправ і танців, замінити хімічні солодощі на рослинні.

Також варто пам’ятати, що за наявності гельмінтів виявляються зміни харчової поведінки: дитина то багато їсть, то скаржиться на нудоту й узагалі відмовляється їсти.

Варто пам’ятати, що, даючи дитині «дорослу» інформацію про те, із чого складається наше тіло, що йому потрібні білки, жири, вуглеводи, про те, як наша їжа впливає на наше життя; ми навчаємо її брати відповідальність за свій вибір. Це може спрацювати не відразу, але дасть результат обов’язково.

Для багатьох із нас їжа безпосередньо пов’язана з виявом любові. Коли наші рідні не їдять наших кулінарних витворів, підсвідомість говорить нам: «Він не їсть те, що я приготувала, отже, мене не любить». Що відчуватиме дитина (чоловік, дружина, онук), якщо в нас отаке нутрує? Провину. І з почуття провини вона або чинитиме опір, або їстиме, але не те, не тоді й не стільки, скільки їй зараз потрібно. Тож намагаймося розрізняти їжу і те, що з нею пов’язано, а також нашу «потребу» та самооцінку.

Є такий чарівний гормон окситоцин – гормон симпатії, ніжності, стосунків, заспокоєння і, до речі, знеболювання. Учені з’ясували, що він активно виробляється під час сімейних трапез. Чим частіше вся родина збирається разом за столом, тим міцніші стосунки, тим більше близькості, тим сильніше відчуття безпеки, тим краще їдять діти.

Їжа – це базова потреба будь-якого здорового організму. Якщо малюк почувається в безпеці та здоровий, він їстиме.

Також пам’ятайте, що не треба годувати з ложки дітей, які вміють і вже за віком мають їсти самі. Бо ми, поспішаючи, таким чином економимо час, але закріплюємо в підсвідомості дитини: «Ти маленький, а маленьким бути вигідно», заважаємо гармонійному розвитку дитини.