Мета: проінформувати педагогів про сутність проблемного підходу в навчанні дошкільників, звернути їхню увагу на суттєве значення цього підходу в сучасній системі дошкільного виховання.

Основою здорової психіки дитини є її пізнавальна активність.

Допитливість дитини спрямована на пізнання навколишнього світу і побудову своєї картини цього світу. Дитина, граючи, експериментує, намагається встановити причиново-наслідкові зв’язки і залежність. Вона сама, наприклад, може дізнатися, які предмети потонуть, а які плаватимуть. У неї виникає безліч запитань щодо явищ навколишнього життя. Чим активніше в розумовому відношенні дитина, тим більше вона ставить питань і тим різноманітнішими вони є.

Отже, дитина прагне пізнання світу.

Ми з вами знаємо, що діти – допитливі дослідники. Ця особливість закладена від природи. Свого часу І. М. Сєченов писав про природжену властивість нервово-психічної організації дитини – несвідоме прагнення розуміти навколишнє життя. У наш складний суперечливий час особливо гостро стоїть питання: «Як сьогодні виховувати дитину людиною завтрашнього дня? Які знання їй дійсно необхідні?» Осмислення цього питання має відбуватися через усвідомлення зміни соціального замовлення.

—    Як ви вважаєте, якою має бути сучасна людина? Що для неї важливо вміти в сучасному світі?

 Вчора потрібен був виконавець, а сьогодні – творча особистість з активною життєвою позицією, з власним логічним мисленням. Тому необхідно вчити дитину сумніватися. Дошкільники можуть піддати сумніву не самі знання вихователя чи правильність їх висловлювання. Дитину треба навчити сумніватися в істинності знань як таких, у засобах їх добування. Дитина може почути і запам’ятати, а може і поспостерігати, порівняти, запитати про незрозуміле, висловити пропозиції.

(Наприклад: металеві предмети тонуть, але дитина бачить, що корабель з металу не тоне. Чому? Під час відповідних дослідів дошкільники можуть поміркувати над цим питанням).

Чи принесе велику користь дитині навчання, під час якого знання не стають об’єктом роздумів, порівняння, не потребують залучення власного досвіду, прояву особистого ставлення?

Сумнів – це шлях до творчості, самостійності, незалежності в думках, почуттях, вчинках. Слід заохочувати дітей до суперечки, сумнівів (якщо це не небезпечно для життя і здоров’я).

 Вихователі одні з перших введуть малюків у наш світ, розкривають перед дітьми його таємниці і закони, закладають пізнавальне ставлення до світу.

 Саме проблемний підхід дозволяє розвивати здатність дітей сумніватись і критично мислити.

Його суть полягає в тому, що вихователь створює пізнавальне завдання, ситуацію і надає дітям можливість знаходити засоби її розв’язання, використовуючи раніше засвоєні знання і вміння. Проблемне навчання активізує думку дітей, надає їй критичність, привчає до самостійності в процесі пізнання.